Літературна сторінка

1. В.Комарова  Вічне життя книги

2.  Стефан Цвейг Подяка книгам

1.                                     Вічне життя книги

 Говорять, що книга зникає; 

 я думаю, що це неможливо… 

 Хорхе Луіс Борхес

 Мовчить темний обхват палітурки, 

Сторінки тісно обнялись у корінці,

 І книга нерухома, 

Але книга хоче 

 Припасти до людської теплої руки…

 Михайло Світлов 

      У людей є дивовижна особливість, яка відрізняє їх від інших живих істот – це можливість і бажання відчувати почуття поваги і гордості. А такі почуття як визнання і вдячність породжують у людей бажання створити монументальні пам’ятники різним людям і речам, щоб зберегти пам’ять про них і нащадків.

    Звичайно ж книги, так як і пов’язані з ними моменти і видатні особистості не є винятком. У всьому світі є безліч таких дивовижних, які іноді дивують нашу уяву, пам’ятників книзі. Адже вона гідна такої честі – бути увічненою в камені. Це говорить про її дійсно важливе значення для розвитку усього нашого людства. 

      Книга зберігає вікову мудрість, освічує і вчить, виховує і дає нашому розумові і серцю неоціненну духовну силу й естетичну насолоду. Завдяки книзі ми маємо можливість поринути у світ вічного і прекрасного. Це дивовижний витвір людства нарівні з письмом лине крізь століття. І не один раз видозмінюючись і пристосовуючись до суспільства завжди дарує людям джерело мудрості і знання, радості і натхнення. 

     Бо саме книга – є дивовижною перлиною в океані нашого інформаційного простору і коштовною цінністю людського інтелекту. 

    Цілком зрозуміло, навіть якщо на даний час бумагу замінює екран монітора і ми не чуємо таємничий шелест сторінок, читати люди не покинуть. А отже книга не вмре ніколи! Та книга, яка почергово була глиняною табличкою, папірусним згортком, звичайною книгою, електронним рідером.

     Як відомо найважливішим призначенням книги є збереження знань. І саме книга допомагає у навчанні і самовихованні. Народжує мрії і вчить як їх здійснити. Бо книги для нас – це живильне джерельце і як казав Ф. Бекон: «Кораблі думок, які мандрують на гребні хвилі часу і дбайливо несуть свій дорогоцінний скарб від покоління до покоління» та є безперервним діалогом в часі і просторі, і «немеркнучим світлом вічних істин…» .

Віддзеркалення зниклих років, 

Віддзеркалення нашого віку,

 Вічних істин, шукання доріг 

Все це книга – нехай живе книга!

 Відображення злету сучасного, 

Радість кожного нового дня 

Вірний шлях до майбутнього нашого, 

Все це книга – живе хай вона! 

Чистих радощів чисте джерельце,

 Щирий друг всіх дитячих сердець, 

Провідна, ясна зірка у всесвіті.

 Все це книга – життя й майбуття! 

    То ж будемо з вами уважні до книги! Бережімо її, щоб збагнути і замислитись над її глибинною сутністю, адже книга живе поряд з нами ціле життя, бо вона є вічним скарбом народу. Адже «…книги не замінить жоден комп’ютер, як не замінила фотографія живопису, а кіно – театральної вистави. Книга була, є і завжди буде неперевершеним плодом людського інтелекту, а її читання – незбагненне мистецтво співпереживання і життя в житті»! 

   Створення пам’ятників книзі переслідує велику мету — донести до людей те, що без читання, без того “особливого таланта читача, коли відчуваєш живий пульс книги, її глибинні течії...” - життя не повноцінне, бо саме книга здатна надати рідкісну насолоду розуму і відчуттю, та з найдавніших часів історично покликана відроджувати генну пам’ять нації. Адже, як писав М.Грибачев «пізнання почерпнуті з досвіду минулого, допомагають творити сьогодення і зумовлювати майбутнє… Таким чином, книга незалежно від того, хто і коли створював її рядки і сторінки, є сестрою і співучасницею нашого часу». 

     Професія бібліотекаря (моє покликання), дає унікальну можливість донести до глибин людської душі, а особливо дитячої, те, що книга жила, живе і буде жити вічно! Вона є невід’ємною частиною світової культури і культури людини взагалі. Бо прагнення отримати знання і бажання стати національно-свідомою людиною пробуджує і спонукає зростання інтересу до книги як такої. Адже навіть в складні часи, часи повоєнні і в часи революційних змін, в хвилини радості і в хвилини печалі, люди завжди читають і вчаться, прагнуть збагнути себе, свою особистість та свій народ, свою країну, її історію і сучасність, гідність Незалежності та патріотизму. Тому на часі дуже актуальним є відродження української книги, повернення друкованого видання на п’єдестал часу, як не тільки пам’ятки історії, культури й мистецтва, а як одного з найкращих носіїв для тривалого і поглибленого навчання й читання, неперевершеного за змістовністю думки та складністю аргументації. Бо книга завжди продовжується, навіть якщо наближається до кінця, адже завжди є місце роздумам подальшим..

    Читання книги здатне сколихнути тисячі думок, про які людина і не підозрювала раніше, може змусити кожного з нас відчути свій нерозривний зв'язок з історією і культурою Батьківщини. Та відродивши свій величний дух патріотизму і жагучий поклик волі, зміцнювати нашу соборну Державу, об'єднавши зусилля навколо спільної ідеї розбудови і відродженні нової України. Тільки духовна злука всієї української спільноти здатна вразити весь світ своїми здобутками! 

        Сказано ж бо: " Ubi соnсоrdia, ibi victoria" - де злагода, там перемога! 

 Бібліографічні джерела

 1. Вилегжаніна, Т. Інновації – визначальний фактор розвитку бібліотек України [Текст] / Т.Вилегжаніна // Бібліотечна планета.- 2009.- № 3.-с.6 

2. Завалевський, В.І. Бібліотека – важливий структурний підрозділ, інформаційний центр загальноосвітнього навчального закладу [Текст] В.І.Завалевський // Шкільна бібліотека.- 2004.- №3.- с.3-6 

3. Памятники книге | Искусство [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://art.mirtesen.ru/blog/43461376329/PAMYATNIKI--KNIGE.- Назва з екрана 

4. Памятники книге | Книжная полка [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.bookcase.kz/2009/03/07/artbook/pamyatniki-knige-2.- Назва з екрана 

 5. Памятник книге – Монументальное [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://bookmix.ru/groups/viewtopic.phtml?id=556.- Назва з екрана 

6. Памятники книгам [Електронний ресурс] .- Режим доступу: http://knigabest.ru/monuments.php.- Назва з екрана

 7. Єдність і соборність українських земель [Електронний ресурс].- Режим доступу:http://www.brama.com/ua-consulate/press-release/sobornist%20zemel.htm .- Назва з екрана sp;

  

2.

 Стефан Цвейг

(Переклад Н. Буніна)

ПОДЯКА КНИгам

    Вони тут - очікують, мовчазні. Вони не товпляться, не вимагають, чи не нагадують. Ніби занурені в сон, безмовно стоять вони уздовж стіни, але ім'я кожної дивиться на тебе подібно отвір оку. Коли ти пробігаєш по ним поглядом, торкаєшся руками, вони не кричать тобі благально слідом, не рвуться вперед. Вони не просять. Вони чекають, коли ти відкриєшся їм сам, і лише тоді вони відкриваються тобі. Спочатку тиша: навколо нас, всередині нас. І, нарешті, ти готовий прийняти їх - ввечері, відкинувши турботи, вдень, втомившись від людей, вранці, прокинувшись від сновидінь. Під їх музику хочеться помріяти. Передчуваючи блаженство, підходиш до шафи, і сто очей, сто імен мовчки і терпляче зустрічають твій шукає погляд, як рабині в сералі погляд свого повелителя - покірно, але потай сподіваючись, що вибір впаде на неї, що насолоджуватися будуть тільки нею. І коли твої пальці, як би підбираючи на клавіатурі звуки тремтливою в тобі мелодії, зупиняються на одній з книг, вона ласкаво припадає до тебе - це німе, біле створення, чарівна скрипка, що таїть у собі всі голоси неба. І ось ти розкрив її, читаєш рядок, вірш ... і розчарування кладеш назад: вона не співзвучна настрою. Рухаєшся далі, поки не наблизишся до потрібної, бажаної, і раптово завмираєш: твоє дихання зливається з чужим, ніби поруч з тобою кохана жінка. І коли ти підносиш до лампи цю щасливу обраницю, вона немов осяяне внутрішнім світлом. Чаклунство сталося, з ніжного хмари мрій виникає фантасмагорія, і твої почуття поглинає безмежна даль.

  Десь чується цокання годинника. Але не годинами вимірюється це вислизнуло від самого себе час, тут йому інша міра; ось книги, які мандрували багато століть до того, як наші губи вимовили їх ім'я, ось - зовсім юні, лише вчора побачили світ, лише вчора породжені сум'яттям і нуждою безвусого отрока, але всі вони говорять на магічному мовою, все змушують сильніше здійматися нашу груди.Вони хвилюють, але вони і заспокоюють, вони зваблюють, але вони і вгамовують біль довірився серця. І непомітно для себе ти занурюєшся в них, настає спокій і споглядання, тихе ширяння в їх мелодії, світ по той бік світу.
Про ви, чисті миті, що забирають нас з денною суєти, про ви, книги, найвірніші, найбільші мовчазні супутники, як дякувати вас за постійну готовність, за незмінно підбадьорливе і окрилює участь!
У похмурі дні душевного самотності, в госпіталях і казармах, в тюрмах і на одрі мук - всюди ви, завжди на посту, дарували людям мрії, були цілющою краплею спокою для їх стомлених суєтою і стражданнями сердець! Лагідні магніти небес, ви завжди могли захопити в свою піднесену стихію загрузла в повсякденності душу і розвіяти будь-які хмари з її небосхилу. Крупиці нескінченності, мовчки вишикувалися вздовж стіни, скромно стоїте ви в нашому домі. Але тільки-но рука зробить вас вільними, серце доторкнеться до вас, як ви відчиняєте нашу земну обитель, і ваше слово, як вогненна колісниця, підносить нас з тісноти буднів в простір вічності.